День пам'яті захисників України
Сьогодні Україна схиляє голову в жалобі та пам’яті. Уже одинадцять років, з 2014-го, наша земля стогне від війни, і вже одинадцять років наш народ платить найвищу ціну за право жити у вільній країні. Тисячі героїв пішли у вічність, залишивши нам свою мужність і любов, але забравши з собою частинку нашої душі.
Їхні імена викарбувані не лише на пам’ятниках, а й у серцях кожного з нас. Вони жили поруч, мріяли, кохали, будували майбутнє — і свідомо віддали його, аби ми могли жити далі. Кожна сльоза матері, кожен зламаний дитячий сміх, кожне мовчання батька — це свідчення того, наскільки дорого нам обходиться ця свобода.
Ми сьогодні плачемо за ними, ми молимося за них, ми дякуємо їм. Наші герої — це світло серед мороку, це крила над нашими плечима, це безсмертя у найчистішому сенсі.
І поки триває війна, поки наші захисники боронять Україну, ми маємо пам’ятати: вони живі в нашій вірності, у нашій боротьбі, у нашій незламності. Їхня жертва — це наш обов’язок вистояти. Їхня смерть — це заповіт жити гідно.
Вічна пам’ять і слава полеглим. Вічна вдячність живим. Україна пам’ятає.
