28 червня — День Конституції України
Історія нашої Конституції — глибша, ніж може здатися. Ще у 1710 році, в еміграції, гетьман Пилип Орлик створив один із перших у Європі конституційних актів — «Пакти й Конституції прав і вольностей Війська Запорозького». Це був не лише революційний документ для свого часу, а й політичне свідчення: українці прагнули самоврядності, законності та справедливості ще тоді, коли саме слово “демократія” було для багатьох лиш теорією.
У ніч з 27 на 28 червня 1996 року Верховна Рада України після безсонного, напруженого засідання ухвалила Основний Закон нашої держави. І хоч це був інший час і зовсім інші обставини — суть залишилася: бажання бути народом, який сам визначає свої правила, свою долю, своє майбутнє.
Цей документ — не лише про закони. Це — про корені. Про пам’ять. Про нашу державність, що проходила крізь віки: від Київської Русі до УНР, від нескорених козацьких січей до сучасної боротьби за незалежність.
Цілісність України — не лише в географії. Вона — в глибині мови, в силі родинного зв’язку, у спільному болю й надії. Вона — в тому, що кожен клаптик землі, від Луганщини до Закарпаття, від Сум до Криму — це не просто територія, а частина великої душі народу.
Кожен, хто воює, працює, будує, навчає, лікує, молиться — тримає цю цілісність на власних плечах. Конституція — це наша відповідальність бути державою — не на словах, а в дії.
Сьогодні ми згадуємо: свобода — не дана, а виборена. Єдність — не автоматична, а вистраждана. І держава — це не хтось “там нагорі”, а всі ми — тут і зараз.
28 червня — день, коли Україна зафіксувала свою волю бути собою. І ми знову й знову підтверджуємо це щоденними вчинками, єдністю, незламністю.
З Днем Конституції. З Днем сили, гідності і глибокої любові до України.
