День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні
День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні — це не просто дата в календарі. Це рана, що не загоюється, це тиша, в якій чути плач поколінь, це молитва, що підіймається до неба за кожного, хто поліг на нашій землі.
Сьогодні ми схиляємо голови в глибокій скорботі. Перед нами — пам’ять про мільйони знищених життів, обірваних дитинств, скалічених доль. Це день, коли серце болить особливо гостро, бо кожна крапля крові, пролита в ім’я України, — це ціна нашої свободи.
Ми згадуємо не лише тих, хто загинув на фронтах Другої світової війни. Ми молимося за кожного, хто постраждав у часи новітньої російсько-української війни. За тих, хто загинув під обстрілами, в полоні, на передовій. За матерів, що не дочекалися синів. За дітей, які більше ніколи не побачать своїх батьків. За тих, хто пішов із життя, захищаючи право України на існування.
Це біль, який не вгамовується. Але в ньому — наша сила. Бо пам’ять — це не лише скорбота. Це обов’язок. Це джерело нашої єдності. Це клятва: ми ніколи не забудемо, і ми зробимо все, щоб жертви не були марними.
Вічна пам’ять героям.
Вічна шана усім, хто постраждав.
Нехай у наших серцях завжди живе світло правди, любові й вдячності.
Слава Україні. Героям слава.