З Міжнародним днем геральдики!
Символи — це не просто зображення. Це — код нації, голос історії, який звучить крізь віки. І в нашій історії цей голос лунає гучно і велично.
Ще за часів Київської Русі, задовго до появи європейських гербів, нащадки великого Рюрика створили власну систему знаків — родові символи. Найвідоміший серед них — тризуб, знак Володимира Великого. Це був не просто символ влади — це була емблема державності, сили й єднання. Сьогодні тризуб — герб незалежної України, що продовжує величну традицію.
Історики та дослідники вбачають у тризубі зашифроване слово «ВОЛЯ» — саме так, у стилізованому письмі, ця священна для українців ідея читається в лініях знаку.
Якщо придивитися, можна побачити стилізовані літери:
В — ліва вертикальна лінія і вигин,
О — центральне коло або петля,
Л — верхнє з’єднання та середній «зуб»,
Я — права сторона, схожа на вигнуту літеру.
Це глибоке смислове навантаження надає гербу ще більшої сили:
наш символ — це не лише влада, а й свобода.
Кожне князівство Русі — Київське, Галицьке, Чернігівське, Переяславське — мало свої родові знаки, печатки й прапори. Вони передавалися у спадок, викарбовувалися на монетах, прикрашали хоругви, і були візитівкою правителів.
У Х столітті за правління Володимира Великого та Ярослава Мудрого з’являється гривня — не тільки грошова одиниця, а й символ економічної сили Русі. Гривні відливали зі срібла, і часто на них карбували ті самі родові знаки, що сьогодні ми сприймаємо як герби. Саме тоді зародилася ідея поєднання символу влади та валюти.
Українська геральдика — це не копія західної традиції, а її рівноправна сестра. У нашій історії — глибина тисячоліть, коли герб ще не звався гербом, а вже ніс у собі велич роду, честь предків і силу землі.
Сьогодні ми маємо честь продовжувати цю спадщину. Кожен герб громади, міста чи області — це місток між давниною і сучасністю, між мрією і реальністю.
Нехай у цьому дні ми пригадаємо, що справжня сила — у коренях. І що наш тризуб — це не просто знак.
Це воля, історія і серце України.
