Сьогодні — день мовчання, день сліз і скорботи
День, коли ми схиляємо голови перед найстрашнішою несправедливістю — втратою дитячих життів.
Вони мали мріяти, сміятися, вчитися писати, бігати босоніж по траві, дивитись на зорі, обіймати маму і тата…
Але війна прийшла у їхні домівки. Безжальна і чорна, вона обірвала нитку життя, яка тільки-но починала світитися.
Ми пам’ятаємо кожне ім’я.
Маленьких Янголят, чиї очі більше ніколи не побачать світанку.
Їхні голоси вже не лунатимуть у дворах, не зрадіють першому снігу. Але вони — з нами. У кожному битті нашого серця. У кожному нашому виборі бути сильними, жити заради них.
Ці діти не загинули просто так.
Вони стали світлом, яке веде нас до Перемоги.
До України, в якій більше ніколи не проллється дитяча сльоза через війну.
Ми не пробачимо.
Ми пам’ятаємо.
Ми живемо — і боремося — за них.
