Говорити у стінах Гарварду українською (як роблю сьогодні) можна без перекладача, - Олена Зеленська
Бо тут зрозуміють. Це стало можливим завдяки двом українським науковцям-емігрантам – Ігорю Шевченку та Омеляну Пріцаку, у яких у 1957-му з’явилася ідея створення української дослідної установи у США.
Це був візіонерський і сміливий крок – доносити світові правду про країну, поневолену в той час радянською тоталітарною імперією.
Упродовж наступних десятиліть, поки Україна жила в радянській цензурі, саме Гарвард і створений на його базі окремий Український науковий інститут (Harvard Ukrainian Research Institute – HURI) поширював правдиву, неідеологізовану історію нашої країни.
І зараз, у час, коли над Україною знову нависла загроза від імперії, інститут і Гарвард продовжують працювати на боці правди.
Говорили про це зі студентами Гарварду. Розповідала їм, що переживає, борючись із російською агресією, Україна. Про те, що, крім захисту життя сучасників, українцям доводиться відвойовувати і своїх класиків – науковців і митців, чиї імена імперія колись присвоїла: від Казимира Малевича до Сергія Корольова.
Нам доводиться виривати з імперського наративу свою історію. І тут окрема подяка керівникові Українського наукового інституту Сергію Плохію, який займався цим задовго до того, як це стало популярним.
Дуже важко тримати і фізичну, і культурну оборону. Але саме це потрібно для виживання.
Розповіла студентам про Глобальну коаліцію українських студій – міжнародну ініціативу, яку Україна започаткувала цьогоріч у Вашингтоні. Вона має об'єднати всі міжнародні проєкти (такі, як гарвардський) і створити нові, щоб правди про Україну ставало більше. Має отримати своє місце в цих студіях і Крим, знову поневолений росією. Він і кримські татари давно заслужили право на чесну історію та увагу світу.
Зараз складно уявити, але творці Українського наукового інституту – Омелян Пріцак, Ігор Шевченко, Степан Хемич – понад 50 років тому започаткували студії без інтернету, без електронних розсилок та краудфандингових платформ. У них були лише візія та бажання говорити правду. Тож як багато для просування знань про Україну ми можемо зробити сьогодні разом, маючи сучасні інструменти!
Серед фейків і дезінформації правда потрібна не тільки нам, а всьому світові.